"Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!" Матвія 4:17
Наскільки зростиш тут крила свої до світу горішнього, настільки злетиш там; наскільки очистиш ум свій, наскільки там побачиш славу Господню; і наскільки возлюбиш Бога тут – настільки там наситишся Його любов’ю. (св. Єфрем Сирійський)
Прийдімо, улюблені купуймо, поки ще можна щось купити. Прийдімо, здобудьмо життя вічне, купімо спасіння душ наших. Набудьмо прекрасну думку – прагнути Царства і раю.
Подвизайтесь в цю одинадцяту годину! Поспішайте, щоб не опинитись вам поза зачиненими дверима. Вечір зближається, і Той, хто дає нагороду тим, які Його шукають (Євр. 11:6), йде у великій славі віддати кожному згідно з його ділами. Покаймося, брати, поки маємо час.
Послухайте, що каже Господь: Велика радість буває між Ангелами Божими над одним грішником, що кається (Лк. 15:10). Чому лінуєшся, грішнику? Чому впадаєш у відчай? Якщо небеса радіють, коли каєшся, то чого тобі боятися? Ангели радіють, а ти лінуєшся? Архангел звіщає покаяння, а ти боїшся? Нероздільна Тройця, Якій ми поклоняємося кличе тебе, а ти сумуєш?!
Поплачмо трохи тут, щоб не плакати вічно там у муках. Христос прийде зненацька, як страшна блискавка. Тоді кожен отримає згідно з ділами своїми: кожен пожне те, що посіяв. Усі станемо перед судом Господнім з непокритою головою, і кожен відповість перед Суддею за себе. Тої години ніхто нікому не зможе допомогти. Кожен зі страхом і трепетом очікуватиме вироку Божого.
Чому зневажаємо Святе Писання і Слова Христові? Чуєте, що каже Господь? Слово, яке Я вирік, судитиме його дня останнього (Йоан 12:48). Що то за Слово? – Його Святе Євангеліє та інші Святі Писання святих Пророків і Апостолів. Не зневажаймо написаного. Бо небо й земля перейдуть, але слова Мої не перейдуть (Мт. 24:35).
Прийдімо, улюблені, віддаймося морю Божих щедрот, поки не настав той страшний день. Сам Господь кличе нас: Прийдіть до Мене всі .., і Я облегшу вас (Мт. 11:28). Усіх запрошує, бо всіх хоче спасти. Не вагайтесь ніхто, адже Він каже: Того, хто до Мене прибуде, Я не відкину (Йоан 6:37). – А яким є той, що прямує до Нього? Таким, що слухає Слово Його і заповіді Його виконує. Отже, прислухайтесь і визнайте перед Ним свої провини, бо страшно впасти в руки Бога живого (Євр. 10:31).
Покайся, грішнику, і з відвагою покладися на безмежну любов Христа, Який сказав: Я прийшов кликати не праведних, а грішних на покаяння (Мт. 9:13). Покайся, поки є час, щоб не зазнати ганьби на страшному суді, де зі страхом предстоятимуть тисячі Ангелів і Святих, - і розкриються книги діянь, і таємне стане явним, Суддя всесильний судилище невблаганне, - діла перед очима, - і вогненна ріка. Подумай над усім тим і поспіши спастися.
На що чекаєш? Що в тебе на думці? Чи хтось інший відповість за тебе? Хіба не знаєш, що кожен сам за себе звітуватиме перед Богом, кожен пожне те, що посіяв, і понесе своє власне ярмо? Скинь свій тягар гріхів, поки ще є час.
Назавжди зрікся ти сатани та всіх діл його і при багатьох свідках вступив у завіт з Христом. Пам’ятай про це і не забувай. Знай, що тієї ж миті Ангели записали слова твої - і обіти твої, і відречення – і зберігають це на небесах до страшного судного дня. У день суду вони принесуть рукописання твоє і слова уст твоїх на страшне судилище. І почуєш тоді: З уст твоїх Я тебе суджу, лукавий слуго! (Лк. 19:22). Змилуйся над собою і пощади душу свою!
Поглянь на інших, як вони подвизаються, як стараються спастися, скільки докладають зусиль до кожного доброго діла, бережуться від усього злого, як полюбили вузький і тісний шлях - постять, чуваються, терплять і плачуть; уста їхні повсякчас співають і розсилають хвалу Женихові, очі їхні завжди споглядають Його красу і душі їхні звеселяються.
Поміркуй і поглянь: Жених уже близько. Він іде увінчати тих, які законно подвизалися й возлюбили вузький і тісний шлях. Іде помилувати милостивих, подати блаженство вбогим, сповнити благами голодних і спраглих заради Нього. Він прийде й освітить те, що скрити в темряві, та виявить задуми сердець (1 Корю 4:5) і віддасть кожному за його вчинками (Рим. 2:6).
Врешті раптово пролунає крик: Ось Жених! (Мт. 25:6). Це сподівана радість, похвала праведних, Сонце правди! Це – Жених, виходьте Йому назустріч!
Тоді ті, в кого світильник світить ясно, а одіж чиста, підуть Йому назустріч весело, відважно, радісно, з надією, що їхні світильники не погаснуть. А що буде з тобою? Коли побачиш, що твій світильник згасає, то з жахом у розпачі прохатимеш перших дати тобі трохи оливи і почуєш: Піди краще до продавців та й купи собі (Мт. 25:9).
Підеш – і не знайдеш, де купити, бо купівлю життя вже скінчено. Тоді, збентежившись, плачучи і побиваючись, скажеш собі: «Піду, постукаю у двері милосердя Христового. Може, милостивий Господь і відчинить їх мені?». – Йдеш, стукаєш, але Жених із середини відповідає тобі: Істинно кажу тобі: Я тебе не знаю (МТ. 25:12). Відійди від мене ти, що чинив беззаконня. Ти не був милосердний – і не будеш помилуваний. Ти насичував плоть свою й забруднив одежу свою нечистотами, тож як можеш бажати піднестися сюди й осквернити Моє Царство? Ти чинив волю диявола, Моєю ж волею нехтував: нема тобі частки зі Мною. Іди від Мене геть у вогонь вічний (Мт. 25:41) .
Слухаючи це, стоятимеш у ганьбі. Водночас до вух твоїх доноситимуться голоси радощів і веселощів. Впізнаєш голос кожного з друзів своїх і гірко зітхатимеш тоді, кажучи: «Горе мені, нещасному! Якої слави позбавив я себе, від якої спільноти відлучений через злі й ганебні діла мої! Але воістину праведний суд Божий, воістину справедливо терплю я. – Вони жили стримано, а я ганявся за всілякими втіхами. Вони співали псалми, а я виводив сороміцькі пісні; вони молилися, а я безжурно спав і гуляв; вони плакали, а я сміявся. Тому тепер радіють, а я побиваюсь; вони веселяться, а я плачу. Вони возсядуть у Христовому Царстві на віки вічні, а мене з Антихристом вкинуто до вічного вогню. Горе мені, нещасному!»
Так у муках говоритемеш тоді, але жодної не матимеш від того полегші, бо там уже марне навіть покаяння. Тож почнімо нарешті дбати про спасіння душі, адже це єдине, що потрібне (Лк. 10:42).
Потребує турботи й тіло, але небагато. Про душу ж треба піклуватися постійно, бо вона вища над усе. Ти складаєшся з душі й тіла, тож давай душі духовну поживу, а тілові – тілесу. Не дозволь душі вмерти, але живи її Словом Божим, псалмами, духовними піснями, душеспасительними Писаннями, постом, чуваннями, молитвами, сльозами, надією і думками про небесні блага. Все те і подібне до того є поживою і життям душі. Повсюдно в Писанні блаженними називають лише тих, що йдуть вузьким шляхом; тим же, що ступили на шлях широкий і просторий, всюди віщується горе. Покиньмо широкий шлях, що веде до загибелі, й ступімо на вузький, аби, небагато потрудившись тут, увійшли в Царство на віки вічні. Потрудімось, завжди маючи перед очима Грядущого судити живих і мертвих, постійно пам’ятаючи про життя вічне, нескінченне Царство, величання з Ангелами, перебування з Христом.
Не втішайтесь цим життям. Нехай на вустах у тебе зажди буде псалом, бо коли згадується ім’я Боже, тікають геть біси. Якщо берешся до праці, нехай уста твої промовлять псалом, а ум нехай молиться. Сам Господь закликає всіх готуватися тут до іншого життя. Так і чинімо, а якщо спіткнемося і впадемо в гріх, гоїтимемо те сльозами, поки ще є час для каяття. Час покаяння короткий, Царству ж Небесному немає кінця.
Ми називаємо Святих блаженними і прагнемо собі їх вінців, але не хочемо наслідувати їхні подвиги. Чи думаєте, що вони удостоїлись вінців задарма, без трудів і скорбот? Чи не бажаєте послухати який «спокій» мали Святі в цьому життя? Їх каменовано … вони вмирали … збідовані, гноблені, кривджені (Євр. 11:35-38). Бажаєш разом з ними вічного царювати? – Йди слідом за ними.
Отож, поки маємо час, очистьмося покаянням від пристрастей і трудами самовмертвіння й добрими ділами насадімо в наших серцях чесноти, що в останню годину стануть нашими заступниками: вони разом з Божими Ангелами стануть перед Владикою нашим і Господом та привернуть до нас Його милість.
Прийдімо, улюблені купуймо, поки ще можна щось купити. Прийдімо, здобудьмо життя вічне, купімо спасіння душ наших. Набудьмо прекрасну думку – прагнути Царства і раю.
Подвизайтесь в цю одинадцяту годину! Поспішайте, щоб не опинитись вам поза зачиненими дверима. Вечір зближається, і Той, хто дає нагороду тим, які Його шукають (Євр. 11:6), йде у великій славі віддати кожному згідно з його ділами. Покаймося, брати, поки маємо час.
Послухайте, що каже Господь: Велика радість буває між Ангелами Божими над одним грішником, що кається (Лк. 15:10). Чому лінуєшся, грішнику? Чому впадаєш у відчай? Якщо небеса радіють, коли каєшся, то чого тобі боятися? Ангели радіють, а ти лінуєшся? Архангел звіщає покаяння, а ти боїшся? Нероздільна Тройця, Якій ми поклоняємося кличе тебе, а ти сумуєш?!
Поплачмо трохи тут, щоб не плакати вічно там у муках. Христос прийде зненацька, як страшна блискавка. Тоді кожен отримає згідно з ділами своїми: кожен пожне те, що посіяв. Усі станемо перед судом Господнім з непокритою головою, і кожен відповість перед Суддею за себе. Тої години ніхто нікому не зможе допомогти. Кожен зі страхом і трепетом очікуватиме вироку Божого.
Чому зневажаємо Святе Писання і Слова Христові? Чуєте, що каже Господь? Слово, яке Я вирік, судитиме його дня останнього (Йоан 12:48). Що то за Слово? – Його Святе Євангеліє та інші Святі Писання святих Пророків і Апостолів. Не зневажаймо написаного. Бо небо й земля перейдуть, але слова Мої не перейдуть (Мт. 24:35).
Прийдімо, улюблені, віддаймося морю Божих щедрот, поки не настав той страшний день. Сам Господь кличе нас: Прийдіть до Мене всі .., і Я облегшу вас (Мт. 11:28). Усіх запрошує, бо всіх хоче спасти. Не вагайтесь ніхто, адже Він каже: Того, хто до Мене прибуде, Я не відкину (Йоан 6:37). – А яким є той, що прямує до Нього? Таким, що слухає Слово Його і заповіді Його виконує. Отже, прислухайтесь і визнайте перед Ним свої провини, бо страшно впасти в руки Бога живого (Євр. 10:31).
Покайся, грішнику, і з відвагою покладися на безмежну любов Христа, Який сказав: Я прийшов кликати не праведних, а грішних на покаяння (Мт. 9:13). Покайся, поки є час, щоб не зазнати ганьби на страшному суді, де зі страхом предстоятимуть тисячі Ангелів і Святих, - і розкриються книги діянь, і таємне стане явним, Суддя всесильний судилище невблаганне, - діла перед очима, - і вогненна ріка. Подумай над усім тим і поспіши спастися.
На що чекаєш? Що в тебе на думці? Чи хтось інший відповість за тебе? Хіба не знаєш, що кожен сам за себе звітуватиме перед Богом, кожен пожне те, що посіяв, і понесе своє власне ярмо? Скинь свій тягар гріхів, поки ще є час.
Назавжди зрікся ти сатани та всіх діл його і при багатьох свідках вступив у завіт з Христом. Пам’ятай про це і не забувай. Знай, що тієї ж миті Ангели записали слова твої - і обіти твої, і відречення – і зберігають це на небесах до страшного судного дня. У день суду вони принесуть рукописання твоє і слова уст твоїх на страшне судилище. І почуєш тоді: З уст твоїх Я тебе суджу, лукавий слуго! (Лк. 19:22). Змилуйся над собою і пощади душу свою!
Поглянь на інших, як вони подвизаються, як стараються спастися, скільки докладають зусиль до кожного доброго діла, бережуться від усього злого, як полюбили вузький і тісний шлях - постять, чуваються, терплять і плачуть; уста їхні повсякчас співають і розсилають хвалу Женихові, очі їхні завжди споглядають Його красу і душі їхні звеселяються.
Поміркуй і поглянь: Жених уже близько. Він іде увінчати тих, які законно подвизалися й возлюбили вузький і тісний шлях. Іде помилувати милостивих, подати блаженство вбогим, сповнити благами голодних і спраглих заради Нього. Він прийде й освітить те, що скрити в темряві, та виявить задуми сердець (1 Корю 4:5) і віддасть кожному за його вчинками (Рим. 2:6).
Врешті раптово пролунає крик: Ось Жених! (Мт. 25:6). Це сподівана радість, похвала праведних, Сонце правди! Це – Жених, виходьте Йому назустріч!
Тоді ті, в кого світильник світить ясно, а одіж чиста, підуть Йому назустріч весело, відважно, радісно, з надією, що їхні світильники не погаснуть. А що буде з тобою? Коли побачиш, що твій світильник згасає, то з жахом у розпачі прохатимеш перших дати тобі трохи оливи і почуєш: Піди краще до продавців та й купи собі (Мт. 25:9).
Підеш – і не знайдеш, де купити, бо купівлю життя вже скінчено. Тоді, збентежившись, плачучи і побиваючись, скажеш собі: «Піду, постукаю у двері милосердя Христового. Може, милостивий Господь і відчинить їх мені?». – Йдеш, стукаєш, але Жених із середини відповідає тобі: Істинно кажу тобі: Я тебе не знаю (МТ. 25:12). Відійди від мене ти, що чинив беззаконня. Ти не був милосердний – і не будеш помилуваний. Ти насичував плоть свою й забруднив одежу свою нечистотами, тож як можеш бажати піднестися сюди й осквернити Моє Царство? Ти чинив волю диявола, Моєю ж волею нехтував: нема тобі частки зі Мною. Іди від Мене геть у вогонь вічний (Мт. 25:41) .
Слухаючи це, стоятимеш у ганьбі. Водночас до вух твоїх доноситимуться голоси радощів і веселощів. Впізнаєш голос кожного з друзів своїх і гірко зітхатимеш тоді, кажучи: «Горе мені, нещасному! Якої слави позбавив я себе, від якої спільноти відлучений через злі й ганебні діла мої! Але воістину праведний суд Божий, воістину справедливо терплю я. – Вони жили стримано, а я ганявся за всілякими втіхами. Вони співали псалми, а я виводив сороміцькі пісні; вони молилися, а я безжурно спав і гуляв; вони плакали, а я сміявся. Тому тепер радіють, а я побиваюсь; вони веселяться, а я плачу. Вони возсядуть у Христовому Царстві на віки вічні, а мене з Антихристом вкинуто до вічного вогню. Горе мені, нещасному!»
Так у муках говоритемеш тоді, але жодної не матимеш від того полегші, бо там уже марне навіть покаяння. Тож почнімо нарешті дбати про спасіння душі, адже це єдине, що потрібне (Лк. 10:42).
Потребує турботи й тіло, але небагато. Про душу ж треба піклуватися постійно, бо вона вища над усе. Ти складаєшся з душі й тіла, тож давай душі духовну поживу, а тілові – тілесу. Не дозволь душі вмерти, але живи її Словом Божим, псалмами, духовними піснями, душеспасительними Писаннями, постом, чуваннями, молитвами, сльозами, надією і думками про небесні блага. Все те і подібне до того є поживою і життям душі. Повсюдно в Писанні блаженними називають лише тих, що йдуть вузьким шляхом; тим же, що ступили на шлях широкий і просторий, всюди віщується горе. Покиньмо широкий шлях, що веде до загибелі, й ступімо на вузький, аби, небагато потрудившись тут, увійшли в Царство на віки вічні. Потрудімось, завжди маючи перед очима Грядущого судити живих і мертвих, постійно пам’ятаючи про життя вічне, нескінченне Царство, величання з Ангелами, перебування з Христом.
Не втішайтесь цим життям. Нехай на вустах у тебе зажди буде псалом, бо коли згадується ім’я Боже, тікають геть біси. Якщо берешся до праці, нехай уста твої промовлять псалом, а ум нехай молиться. Сам Господь закликає всіх готуватися тут до іншого життя. Так і чинімо, а якщо спіткнемося і впадемо в гріх, гоїтимемо те сльозами, поки ще є час для каяття. Час покаяння короткий, Царству ж Небесному немає кінця.
Ми називаємо Святих блаженними і прагнемо собі їх вінців, але не хочемо наслідувати їхні подвиги. Чи думаєте, що вони удостоїлись вінців задарма, без трудів і скорбот? Чи не бажаєте послухати який «спокій» мали Святі в цьому життя? Їх каменовано … вони вмирали … збідовані, гноблені, кривджені (Євр. 11:35-38). Бажаєш разом з ними вічного царювати? – Йди слідом за ними.
Отож, поки маємо час, очистьмося покаянням від пристрастей і трудами самовмертвіння й добрими ділами насадімо в наших серцях чесноти, що в останню годину стануть нашими заступниками: вони разом з Божими Ангелами стануть перед Владикою нашим і Господом та привернуть до нас Його милість.
Немає коментарів:
Дописати коментар