ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА - ОДНА ДУША!

Дуже повчальна розповідь!

Прийшов син до батька:
- Розлучуюсь. Набридло! Правду говорила мама - дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?
- За що?
- За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір'ю. Це моя провина, що в тобі є темний куточок з думкою про розлучення... - відповідає батько.
- Не розлучатися?
- Не розлучайся ... Навіть не думай ніколи про це.
- Терпіти до кінця днів?
- Не треба терпіти... Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам - зміниться все навколо.
- Як змінитися?
- Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона - Його дар для тебе. Твоя радість... Твоя помічниця... Мати твоїх дітей... немічна посудина, яку Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, оберігав... Все інше - дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє - навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити...

Якщо щось не встигає - покривай цю її слабкість своєю силою і любов'ю... Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі... Ваш шлях - він тільки ваш. Ваша любов - тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, - ворог твого будинку. Навіть якщо це твоя мати... Твій брат... Або твій кращий друг... Не суди їх за це. Пробач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім'ї не дозволиш...

- Вас з мамою теж хотіли розлучити?
- Ми і без «помічників» іноді міцно сварилися. Дурними були, гордими... У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся один одному... Жалійте і тіште один іншого... Любов, якщо ти не знаєш, вона повсякчас зростає. Всю її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли все ту ж дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів
...