Сім’я як домашня Церква

Подружнє життя, союз чоловіка та жінки або ж, іншими словами, шлюб – це щастя та чудо на землі. Адже Бог кожному дарує можливість у житті бути щасливими. А одним із шляхів осягнення щастя є сім’я. Разом з тим сучасне розуміння сім’ї дуже часто не відповідає словам апостола Павла: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос полюбив Церкву й видав себе за неї» (Еф 5, 25). В сьогоднішній час сім’я все частіше перестає сприйматися суспільством як сім’я християнська. Тому саме сім’я має працювати так, щоб вона дійсно стала домашньою Церквою, живучи у любові, а така родина відродить і мораль у народі, і збереже дітей, і стане головною опорою для держави і Церкви. То чому ж ми називаємо сім’ю «домашньою Церквою»?

Християнська сім’я як домашня церква або спільнота – це Божий задум у Старому Завіті щодо чоловіка і жінки та реалізація задуму у Новому Завіті. Якщо поглянемо у книгу Буття, побачимо створення людської спільноти: «Сказав Бог: Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу […]. І сотворив Бог людину на Свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1, 26-27). Дальше бачимо: «Не добре чоловікові бути самому» (Бут 2, 18) та «Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка» (Бут 2, 22). Цими словами Бог творить для Адама жінку, Єву, у якій той побачив рівну собі особу, подібну і гідну себе істоту, яка стала йому найближчою, дарованою Богом для допомоги, для реалізації тої особливої місії, даної Богом. Жінка створена з ребра чоловіка. Не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути пліч-о-пліч. З під руки, щоб бути захищеною. І з боку серця, щоб любити і бути любленою.

Згадуючи слова ап. Павла, подані вище, відносини чоловіка і жінки у шлюбі нам нагадують відносини Христа та Церкви. Тому християнську сім’ю часто називають домашньою Церквою. Ця думка бере свій початок у Святому Письмі та розвивається у святоотцівській літературі. Бо у Катехизмі зазначено: «У єдності й любові першої подружньої пари Святі Отці вбачають образ Церкви»[1].

Подібно як Церква, будучи тілом Христовим, – не може існувати без Нього, так само і подружжя є покликане до єдності, нерозривності, яку вони отримують в Христі, тим самим стаючи одним тілом. Для цього є запевнення Ісуса щодо своєї присутності: «Бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них» (Мт 18, 20), а де присутній Христос, там є і Його Церква як Тіло Христа. Саме тому подружнє життя є «таїнственною іконою Церкви»[2]. Ця єдність і рівність, до яких покликане подружжя, осягається у взаємодаруванні аж до самопожертви: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав Себе за неї» (Еф 5, 25)[3]. Завданням домашньої Церкви є світити прикладом любові, яка є між Христом і Церквою та бути взірцем для інших домашніх церков. Варто додати, що в ідеалі, сім’я – це першопочаткова клітинка церковного тіла, цеглинка церковної будівлі.

Власне, щоб стати домашньою Церквою, родина повинна володіти деякими діями та ознаками Церкви. Найперше треба підкреслити, що через таїнство Подружжя родина освячується благодаттю Святого Духа і повинна постійно підтримувати взаємну любов між всіма її членами. В особливіший спосіб повинна бути спільна любов чоловіка і жінки до Бога. Також не менш важливим є те, щоб сім’я була місцем спільних молитов батьків з дітьми, щоб вони читали Слово Боже – Біблію. Тоді така сім’я, якщо зберігатиме Христові заповіді, взаємну любов, повагу, співчуття, дійсно стане маленькою Церквою, де «обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло» (Мр 10, 8).

---

[1] Катехизм УГКЦ – «Христос наша Пасха, 856.

[2] Пор. Йоан Золотоустий, Коментар на Писання до колосян. Гомілія 12, 5.

[3] Катехизм УГКЦ – «Христос наша Пасха, 857.

Прочитайте це, особливо, якщо Ви дуже ЗАЙНЯТІ!

ПРИТЧА!

Скликав сатана всесвітній з'їзд бісів.
У своїй вступній промові він сказав: «Ми не можемо заборонити християнам ходити до церкви. Ми не можемо заборонити їм читати Святе Письмо. Ми не можемо заборонити їм спілкуватися в молитві з Богом. Як тільки вони встановлюють зв'язок з Христом - ми тут же позбавляємося влади над ними. Так нехай вони ходять в свої церкви, але ми украдём у них їх час, так що вони будучи завжди зайняті - не зможуть молитися і каятися в гріхах і розвивати свої відносини з Христом». «Ось що ви повинні робити», - сказав диявол. «Ви повинні перешкодити їм увійти в спілкування з Богом і підтримувати цей зв'язок протягом дня». «Як нам це зробити?», - закричали демони. "Займіть їх дурницями і придумайте багато способів, щоб зайняти їх уми всякими непотрібними справами. А головне, вселити їм прагнення до матеріальних благ і збагачення. Нехай вони переймуться бажанням заробляти якомога більшої кількості грошей і купляти собі машини, квартири, дачі. Нехай заробляють все більше і більше грошей, щоб ходити в ресторани і кафе, щоб купувати дорогий, модний одяг, робити дорогий ремонт в квартирах і обставляти їх модними меблями. спокушати їх витрачати, витрачати і брати, брати в борг, брати багаторічні кредити і таким чином потрапляти під приціл Банкам. А коли вони будуть світитися бажанням особистого збагачення, гонитвою за грошима - їм вже буде не потрібен Христос. Переконайте їх дружин затримуватися на роботі, а чоловіків - працювати 6-7 днів на тиждень, 10-12 годин в день, щоб їм ніколи було займатися своїми сім'ями і вихованням своїх дітей. Не давайте їм проводити час з дітьми, щоб діти їх тинялися з ранку і до ночі на вулиці і дружили з поганими кампаніями, тоді вони перестануть вчитися і з них нічого доброго не вийде. Тоді їх сім'ї розваляться і вони стануть самотніми, а ми їм від горя допоможемо спитися спиртним. Стимулюйте надміру їхній розум так, щоб телевізори і комп'ютери в їх будинках працювали постійно, і вони якомога більше часу проводили біля телевізора і комп'ютера і їм ніколи буде Молитися. Слідкуйте, щоб в кожному магазині і ресторані світу постійно звучали не християнські пісні. Це заблокує їх розум і зруйнує їхню єдність з Христом . Розкладіть на столах в кафе безліч журналів і газет.
Бомбардуйте їхній розум новинами і рекламою 24 години на добу. Нехай на шляху їм кидаються в очі море рекламних щитів. Наповніть їх поштові ящики рекламою, каталогами для замовлення товарів поштою, інформаційними бюлетенями і пропозиціями безкоштовних товарів, послуг і помилкових надій. Показуйте в журналах і по телевізору худих, гарненьких моделей, так щоб їхні чоловіки повірили, що зовнішня краса - це найголовніше і стали б - незадоволені своїми дружинами. Зробіть так, щоб їхні дружини були занадто втомленими, щоб любити своїх чоловіків.
Якщо вони не дадуть своїм чоловікам любов, якої вони потребують, - чоловіки почнуть шукати її в інших місцях. Це швидко зруйнує їх сім'ї! У Різдво і в Пасху відволікайте їх святковою метушнею, концертами по телебаченню і п'яними застіллями, щоб вони невчили своїх дітей справжнього значення Різдва і Пасхи. Нехай навіть з відпустки вони повернуться втомленими.
Зробіть так, щоб вони були завжди ЗАЙНЯТІ, щоб поїхати на природу і помилуватися Божим творінням. Замість цього відправте їх в парки розваг, на спортивні заходи, ігри, концерти і в кіно. І нехай всі християни будуть вічно - ЗАЙНЯТІ, ЗАЙНЯТІ, ЗАЙНЯТІ! Наповніть їх життя такою кількістю хороших справ, щоб у них не було часу шукати сили в Ісуса. Скоро вони будуть жити і працювати покладаючись тільки на себе, жертвуючи своїм здоров'ям і сім'ями заради своїх справ і грошей.
Це спрацює! Це був відмінний план! Біси з радістю вирушили на завдання, змушуючи християн всюди бути все більш зайнятими і поспішати туди і сюди, залишаючи все менше часу для Бога, для молитви і своїх сімей.
Питання в тому, чи вдався дияволу його задум? Судити НАМ!
Передайте цю інформацію іншим чи Ви теж дуже для
цього ЗАЙНЯТІ?

ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА - ОДНА ДУША!

Дуже повчальна розповідь!

Прийшов син до батька:
- Розлучуюсь. Набридло! Правду говорила мама - дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?
- За що?
- За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір'ю. Це моя провина, що в тобі є темний куточок з думкою про розлучення... - відповідає батько.
- Не розлучатися?
- Не розлучайся ... Навіть не думай ніколи про це.
- Терпіти до кінця днів?
- Не треба терпіти... Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам - зміниться все навколо.
- Як змінитися?
- Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона - Його дар для тебе. Твоя радість... Твоя помічниця... Мати твоїх дітей... немічна посудина, яку Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, оберігав... Все інше - дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє - навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити...

Якщо щось не встигає - покривай цю її слабкість своєю силою і любов'ю... Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі... Ваш шлях - він тільки ваш. Ваша любов - тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, - ворог твого будинку. Навіть якщо це твоя мати... Твій брат... Або твій кращий друг... Не суди їх за це. Пробач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім'ї не дозволиш...

- Вас з мамою теж хотіли розлучити?
- Ми і без «помічників» іноді міцно сварилися. Дурними були, гордими... У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся один одному... Жалійте і тіште один іншого... Любов, якщо ти не знаєш, вона повсякчас зростає. Всю її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли все ту ж дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів
...

Подаруй частинку себе

Обіймаючи батьків - ми стаємо спокійними.
Обіймаючи коханих - ми стаємо щасливими.
Обіймаючи дітей - ми стаємо добрими.
Обіймаючи друзів - ми стаємо щирими.
Обіймаючи знайомих - ми стаємо відкритими.
Обіймаючи життя - ми стаємо мудрими.
Подаруйте частинку свого тепла ближнім!

Всі ми злимося на щось чи на когось. Але не потрібно зупинятися і вникати у те, на що злимося. Так ми не ростемо духовно. Злість проходить, як і все інше. Але піст особливо важкий час, в якому важко контролювати себе. Потрібно ж пам'ятати, що якщо ми від чогось відмовляємось чи уникаємо чогось (сварок, внутрішньої злоби чи злості, ненависті чи гніву, обмов чи брехні) в цей час посту - це велика нагорода для нас на небасах і велике досягнення і тримання себе в безпеці тут на землі.
©

Молитва Матері Терези

Молитва Мати Терези:

Я просила в Бога позбавити мене гордості,
І Бог відповів: "Ні".
Він сказав, що гордості не позбавляються,
від неї відмовляються.
Я просила в Бога дарувати мені терпіння,
І Бог сказав: "Ні"
Він сказав, що терпіння з*являється в результаті випробувань.
Його не дають, а заслуговують.
Я просила Бога подарувати мені щастя,
І Бог сказав: "Ні"
Він сказав, що дає благословення,
А чи буду я щаслива, залежить від мене.
Я просила Бога зберегти мене від болю,
І Бог сказав: "Ні"
Він сказав, що страждання відвертають людину
Від світських турбот і привертають до Нього.
Я просила Бога навчити мене любити усіх людей
Так, як Він любить мене.
"Нарешті, - сказав Господь,
- ти зрозуміла чого треба просити".
Я просила сил, і Бог послав мені випробування,
Щоб загартувати мене.
Я просила мудрості, і Бог послав мені проблеми,
Над якими треба ламати голову.
Я просила мужності, й Бог послав мені небезпеку.
Я просила любові, і Бог послав мені нещасних,
Які потребують моєї допомоги.
Я просила благ, і Бог дав мені можливості.
Я не одержала нічого з того, що хотіла.
Я одержала все, що мені було потрібне.

Бог почув мої молитви.

Йосиф Сліпий – добровільний в’язень Христа ради

Йосиф Сліпий – добровільний в’язень Христа ради

Людське життя без ідеї не є справжнім життям. Це лише біологічне існування, тому що в людину закладено безмір сил та енергії, які потребують виходу назовні і принесення плодів. Тому Господь Бог, сотворивши людину, насамперед вказав їй ціль життя, щоб вона, шукаючи щастя, врешті знаходила свого люблячого Батька, свого Творця.

         Однак не всі з однаковою швидкістю рухаються до останньої цілі та й не всі до неї доходять. Але як легко йти, коли перед нами є вже протоптана стежка, яку зробила людина відважна, котру можна назвати героєм. Багато людей говорять, що Ісус Христос пройшов такі страшні випробування, щоб дати приклад нам усім. Бог, щоб підтримати нас, посилає  у світ людей таких самих як і ми, а вони, пройшовши життєву дорогу та не зламавшись, скріплюють у нас віру, що ми є такі самі, потрібно лише цілковито покластись на Бога, і коли сам Бог увійде в наше життя, неможливе для кожного стане можливим.

         Український народ завжди отримував від Бога “великих людей” – провідників народу, які першими йшли і вказували іншим шлях до Бога, свободи, любові. У 20-му столітті серед церковних діячів маємо митрополита Андрія Шептицького та патріарха Йосифа Сліпого. Ці люди – це батько і син, один розпочав велику справу, а другий її поглибив, розширив, заклав глибокий фундамент, на якому має вирости Церква, яка, не зламавшись під тортурами і переслідуваннями, буде і надалі вести народ до Бога.

         Коли Йосиф Сліпий закінчив гімназію, то довго мучився з вибором йти на богословію чи філософію?  “Але дивна рука Господня, яка провадила мене ціле життя понад всіма життєвими прірвами, – пише він – провела мене свобідно й тепер без примусу до священства”.

                Покладаючись завжди на Бога, Патріарх Йосиф здобув високі наукові ступені і починаючи викладачем Львівської Богословської Академії Боже Провидіння допровадило його стати Патріархом Української Церкви, та добровільним в’язнем Христа ради.  Ідея Київського Патріархату червоною ниткою проходить через усе життя Блаженнішого. За неї він переніс 18 років таборів, її заповідав своїм нащадкам: "I Вас, мої возлюблені діти, благаю: ніколи не відкажіться від Патріархату своєї Стародавньої Церкви…"

А щоб скріпити віру в те, що наш Патріархат постане і об'єднає народ, Блаженніший заповідав: "Якщо б такою була воля Божа і бажання Українського і Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях оновленого Собору Святої Софії Київської…"

Митрополит був справжнім пастирем свого стада, яке його знало, любило і було послушне. Але послушне не зі страху, а з любові, якою, як могли, платили своєму духовному провіднику в подяку за його любов і турботу про їхні душі. Як колись Христос випробовував апостола Петра, чи любить Його, а після того лише дав Петрові пасти Його вівці, так і Петрові новітніх часів було дано владу над Христовим людом після того, як він засвідчив свою любов до Бога і до людей, що не відрікся, не шукав полегші, а був ладен життя віддати за них. Чи це не є найвищий вираз любові – пожертвувати життя за тих, кого любиш?

Посилаючи Митрополита на 18 років жахливої каторги і тортури, більшовики очікували на перемогу. Але сталося зовсім не так, як вони розраховували, бо в світі є Сила, яка не підлягає законам руху і змінам матерії, а натомість сама укладає ці закони чи змінює їх. I лише завдяки цій могутній Силі – Силі Живого Бога, Який є, можна пояснити, як могла одна людина чинити опір всій системі і не була знищена нею. Бо Божа сила покерувала так, що в рамках марксистсько-ленінської ідеології, спрямованої на деградацію людської душі, виростали великі святі і мученики, що власним життям показували абсурдність більшовицького атеїзму і незнищимість Христової Євангелії.

Великі святі є відповіддю Бога на потреби кожного часу. Покликавши їх Господь дає їм сили витримати до кінця і виконати свою місію. Мабуть і до Йосифа Сліпого Господь мав свої плани, що не дав загинути в тюрмі.

Життя наше  в руках Бога, і доля кожного з нас  під Божою опікою. Але бувають виняткові люди, в житті яких Божа милостива рука стає видимою в якийсь надзвичайно виразний спосіб. Таких людей називаємо людьми Провидіння. Благодать Господня піклується про них з особливою любов'ю. Бо Господь відібрав їх на знаряддя своїх задумів і призначив до виконання важливих завдань.

Час все ставить на своє місце – скидає з п’єдесталів фальшивих героїв і навпаки, підносить вгору по справжньому великих людей, пам’ять про яких не зникає, а продовжує жити між людьми, віднаходячи все нових прихильників.

         Блаженніший Йосиф належав до тих постатей, що творять історію, впливають на її хід, наслідки. Такі речі можливі тільки тоді, коли несхибно стоїш на засадах Правди. Правдою для нього була Господня віра, що допомагала не зламатись в житті, вистояти і стати справжнім Патріархом, який вів свій народ через пустелю випробувань. Навіть тривале заслання на далекі сибірські простори не ізолювало його впливу на духовне життя України, до чого прагнув тоталітарний режим.

Те, що Українська Греко-Католицька Церква, загнана у катакомби, не загинула, сталося у великій мірі тому, що в особі митрополита Йосифа Сліпого вона мала вірного пастиря, який не йшов на компроміс із власною совістю.