Святоотцівські твори, поради святих

Святоотцівські твори, поради святих

Наука святих і праведних

Коли ми істинно любимо людину? Тільки коли ми спасаємо її від гріха, від пекла… Ти обманюєш себе, якщо думаєш, що любиш людину, а сам потураєш її гріху і пристрастям — тоді ти любиш не її, а її смерть… Тільки коли душа вся у Христі, зверни її всю до людини і знай, що будеш любити її вічною любов’ю… Тільки Христолюбіє — сутність і джерело істинної любові. Тільки любов до Бога дає сили любити людину, любити її у її гріху, ненавидячи гріх.

Прп. Іустин (Попович) — сербський новопрославлений святий (†1978).

З усіх бід лише гріх є справжньою бідою, а не убогість, недуга, образа, лихослів’я, безчестя чи навіть смерть… Прогнівити Бога і вчинити те, що Йому не до вподоби — це справжнє нещастя.

Свт. Іоан Золотоустий (†407).

Мірою духовного зросту людини є смирення… Без смирення усі, навіть найбільші подвиги, не тільки не корисні, але можуть і зовсім погубити людину. А в наш час можна бачити, що трохи більше людина помолилася, почитала Псалтир, попостувала — і вже вважає себе вищою за інших, осуджує ближніх, починає вчити, коли не просять, тощо, і цим показує свою порожнечу й віддаленість від Господа «в далекі краї»…
Сам Спаситель прикликає всіх навчитися у Нього смиренню; не посту, не молитві, навіть не любові до ближніх, а смиренню. Тільки через смирення людина стає одним духом з Господом.
Якщо людина з допомогою Божою очиститься від гріха і, завдяки цьому, буде дивитися на все чисто, то:

1. все побачить в іншому світлі і тоді тільки дасть правильну оцінку всьому;
2. тоді в серці її буде лише любов до всього творіння і неосяжна жалість, і бажання, щоб ніхто не страждав, ніхто ні в чому не зазнав шкоди (див. Ісаака Сиріна).

Ігумен Никон (Воробйов) – подвижник нашого часу (†1963).

Не май пристрасті помічати у ближньому всякі гріхи й осуджувати його, як це звичайно буває з нами; кожний за себе дасть відповідь Богові, у кожного є совість, кожний чує Слово Боже, знає волю Божу або з книг, або зі слів інших; особливо не дивись зі злим наміром на гріхи старших за тебе… кожний «своєму Господеві стоїть або падає» (Рим. 14:4); ти ж свої гріхи, своє серце виправляй.
Бог довготерпеливий та милосердний до тебе: ти це відчуваєш кожного дня багаторазово. Будь і ти довготерпеливий та милосердний до ближніх своїх.
Біда наша в тому, що ми своє зло приписуємо ближньому.
Не стався вороже до грішника ні внутрішньо, ні зовнішньо, але уявляй перед собою свої гріхи та усердно кайся в них, вважаючи себе ДІЙСНО гіршим за всіх.

Св. прав. Іоан Кронштадський (†1908).

Самолюбна людина безнадійно сліпа й самотня: ніщо у світі ні в людях, ні в собі вона не побачить, крім себе і свого.
Сама по собі обмеженість людини не є глупотою. Найрозумніші люди неодмінно обмежені у чомусь. Глупота починається там, де виявляється впертість, самовпевненість, тобто там, де починається гордість… Гордість = самотність = тьма непроглядна…
Сутність гордості — замкнутися від Бога, сутність смирення — дати Богові жити в собі.
Почуття своєї глибокої гріховності у святих — від наближення до джерела світла — Христа.

Священик Олександр Єльчанінов – подвижник нашого часу (†1934).

У простих серцях спочиває Дух Святий. Простота внутрішня має відображатися і на все зовнішнє – простота в усьому: в розмові, у поведінці…
Незлобивість і простота більше всіх чеснот схиляють до нас милість Божу.
Від злопам’ятного відвертається Бог. Хто молиться, маючи на когось зло, той, замість ангелів, має товариством демонів і молитва його буває у гріх.
І добре жити, і добро творити, і добре мислити – не є жертва Богові, а борг людський перед Богом.

Прп. Парфеній Києво-Печерський (†1855).

«У світі матимете скорботу, але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін.16: 33). Де шукати радість? Усередині, в серці, у Господі, в небі. Втікай у серце, і радість твоя покриє океани скорбот.

Прп. Варсонофій Оптинський (†1913).

Не будемо сумувати й занепадати духом, коли нападають на нас спокуси. Якщо золотар знає, скільки часу треба тримати золото в печі та коли його звідти вийняти, не залишаючи його надмірно у вогні, щоб воно не зіпсувалося й не перегоріло, – тим більше знає це Господь Бог.

Свт. Іоан Золотоустий (†407).

Терпіть, що трапляється – і спасетеся.

Прп. Іларіон Оптинський (†1873).

Немає й міри терпеливості, якщо вона сполучена з любов’ю.

Прп. Єфрем Сирін (†379).

Важкі почуття і відчай – це бісівський напад… Розум твій нехай не звертається ні до чого, що його пригнічує… Довір Богові те, що з людського погляду неможливо виконати, і позбавишся горя і скорботи.
Живіть просто і без особливих мудрувань, як дитина зі своїм батьком. Розум пручається благодаті Божій і чуду. Виконуйте послух, не розмір­ковуючи логічно. Віра без багатьох міркувань творить чудеса.
Істинно духовна людина має звичку поступатися… Сильні повинні носити тягарі, щоб немічні могли відпочивати, а не так, щоб кожен ніс тільки свій тягар… Що більше людина забуває себе, то більше пам’ятає про неї Бог.
Щасливі тільки ті люди, які будуть виправдані в іншому житті.
Покаяння і сповідь – ось, що потрібно сьогодні.
Ми ще не усвідомили, що покаянням людина може змінити рішення Бога. Покаяння сприяє зникненню зла.

Старець Паїсій Святогорець (†1994).

ПАПА Франциск: ДАР СВЯТОГО ДУХА ДАНИЙ НАМ, ЩОБ НИМ ДІЛИТИСЯ

«Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі», – цими Христовими словами із першого розділу книги Діянь Апостолів Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси, яку він у суботу, 28 листопада 2015 р., очолив у санктуарії Мучеників Уганди в містечку Намуґонго, що у східноафриканській країні Уганді.

«Від апостольських часів аж до наших днів постало багато свідків, що звіщали Ісуса та об’являли силу Святого Духа. Сьогодні ми із вдячністю спогадуємо жертву Мучеників Уганди, свідчення любові до Христа та до Церкви яких, очевидно, дійшло до "кінців землі". Спогадуємо також й англіканських мучеників, смерть за Ісуса яких дає свідчення екуменізму крові. Усі ці свідки плекали дар Святого Духа в особистому житті і вільно засвідчили свою віру в Ісуса Христа, навіть ціною життя, і багато з них у дуже юному віці», – сказав проповідник.

Далі Вселенський Архиєрей наголосив, що також і ми отримали дар Святого Духа, щоб стати Божими синами та дочками і щоб дати свідчення про Ісуса Христа, дбаючи про те, щоб про Нього довідалось і Його любили якомога більше людей в усіх куточках землі. Відроджуючись у Таїнстві Хрещення, ми отримали Святого Духа, а в Таїнстві Миропомазання отримали силу свідчити про Господа Бога. Кожного дня ми покликані поглиблювати присутність Святого Духа у нашому житті і оживляти дар Його Божественної любові, щоб, у свою чергу, бути джерелом мудрості та сили для інших.

«Дар Святого Духа є даром, даним для того, щоб ним ділитися», – наголосив Папа, додаючи, що він єднає нас одних з одними як вірних і живих членів містичного Христового Тіла, яким є Церква. Ми не отримуємо дар Святого Духа виключно для себе особисто, але для того, щоб взаємно зростати у вірі, надії та любові. А пригадавши про святих Джозефа Мказа та Чарльза Луанґа, він зазначив, що після того, як були втаємничені іншими у християнську віру, вони забажали, у свою чергу, поділитись отриманим даром з ближніми, проповідуючи Ісуса Христа у небезпечні часи. Їхня віра стала свідченням, тому сьогодні вони винесені на престоли для почитання як приклад для нас і заохота для багатьох людей у світі. Вони і сьогодні продовжують звіщати Господа Ісуса і силу Хреста.

Якщо і ми, подібно до святих мучеників, щоденно оживлятимемо дар Святого Духа, Який живе у нас, то станемо такими учнями місіонерами, якими нас хоче бачити Христос. Така відкритість на інших розпочинається у сім’ї, де через любов батьків, через догляд за похилими віком родичами та хворими, через дбання про сиріт, вдів та бідних дитина вчиться відчувати Божу любов та милосердя. Святіший Отець зазначив, що свідчення мучеників вчить нас, що приємності, які нам пропонує світ, земна влада і слава, не дають тривалих радості та миру. Натомість, вірність Богові, життєва чесність та чеснотливість і щире дбання про добро інших ведуть нас до того миру, якого не може дати світ.

«Дорогі брати та сестри, – мовив на закінчення Вселенський Архиєрей, – ось який спадок ви отримали від Мучеників Уганди: життя позначене силою Святого Духа; життя, що свідчать також і сьогодні про перетворюючу силу Євангелія Ісуса Христа. Цей спадок неможливо засвоїти лише принагідним спогадом чи зберігаючи його в музеї, немов дорогоцінність. Ми по-справжньому його почитаємо, як і спадок усіх святих, радше тоді, коли несемо їхнє свідчення Христа у свої доми і до наших ближніх, у місця праці та у громадянське суспільство», – наголосив Папа, закликаючи Мучеників Уганди та Пресвяту Богородицю заступатись за усіма нами перед Господом та щоб Святий Дух розпалив у нас вогонь Божественної любові.

Джерело: 

радіо Ватикан

10 КРАЩИХ ВИСЛОВІВ ІВАНА ПАВЛА II

10 КРАЩИХ ВИСЛОВІВ ІВАНА ПАВЛА II

1. «Віра і розум, як два крила людського духу, що підносять до істини».
2. «Не впадайте у відчай. Ми люди Пасхи , що взивають Алілуя».
3. «Не бійтеся. Не вдовольняйтесь  посередністю. Заляжте на дно і закиньте на полов свій невід».
4. «Я благаю вас! Ніколи,  ніколи не втрачайте надії, не майте сумнівів, ніколи не втомлюйтеся і ніколи не сумуйте. Не бійтеся».
5. «Найгірша в'язниця - бути закритим серцем».
6. «Згідно з Законом, слід розглядати людину як об'єкт любові,а не як об'єкт для використання».
7. «Як функціонує сім'я, так функціонує народ і так функціонує весь світ, у якому ми живемо».
8. «Повага до людської гідності кожної жінки - є обов'язком кожного чоловіка».
9. «Якщо Він просить у вас велику частку, так це тому, що Він знає, що ви можете  багато дати».
10. «Любов між чоловіком і жінкою є неможливою без жертв і самозречення»

Джерело: www.catholic-media.org

ПАПА ЗАКЛИКАВ МОЛОДЬ УГАНДИ БУТИ ЛЮДЬМИ НАДІЇ

«Будьте людьми справжньої надії!» – закликав Папа Франциск угандійську молодь, заохочуючи юнаків і дівчат в хвилини страху та сумнівів застановлятися над тим, що в цьому випадку зробили би угандійські мученики.

У суботу, 28 листопада 2015 р., на території колишнього аеропорту поблизу Кампали, столиці Уганди, зібралося кількасот тисяч молодих людей з усієї країни. Між ними були група глухонімих, діти вулиці та молоді африканські біженці, які знайшли притулок на гостинній угандійській землі. Юнак і дівчина поділися свідченнями про те, в яких умовах живе місцева молодь та про труднощі, з якими доводиться боротися.

Еммануїл розповів про долю дітей-солдатів. Його, разом з 40 товаришами, бойовики захопили в полон у малій семінарії. Через п’ять місяців, протягом яких він зазнавав катувань і голоду, перебуваючи в постійній небезпеці смерті, йому вдалося втекти… Однак, це вдалося небагатьом з-поміж 20-ти тисяч дітей-солдатів в Уганді.

Вінні Намсумба, у свою чергу, розповіла про те, що означає жити з ВІЛ-інфекцією, з якою вона народилася, та без батьків, які померли, коли їй було лише 7 років… Вона наголосила, що хворі на СНІД потребують не жалості, але конкретної допомоги й рішучих дій для подолання епідемії, які включають відповідальність. Кроком у цьому напрямку є вірність Ісусові, наслідком якої є життя в чистоті та подружній вірності.

У контексті вислуханих свідчень Папа наголосив на тому, що покладаючи надію на Христа, можна перемінити своє життя навіть тоді, коли воно зазнало такого болючого досвіду, як викрадення та смерть шкільних друзів, побачена на власні очі. Святіший Отець запитував юнаків і дівчат, чи вони впевнені у тому, що Ісус насправді здатний перемінити будь-яке зло в нашому житті на добро, ненависть – у любов, війну – на мир. Він заохотив ніколи не забувати про велике зобов’язання, яке випливає з крові мучеників, що тече у їхніх жилах, та закликав до витривалої молитви.

Після зустрічі з молоддю Папа від’їхав до «Дому милосердя» в Налуколонґо на околицях Кампали, який провадять Сестри Згромадження Милосердного Самарянина. Під час відвідин він привітався з черницями, які провадять цей осідок та всіма тими, хто здійснює харитативне служіння в Уганді та прибув на цю зустріч, подякувавши їм за служіння Христові в особах потребуючих.

Наступним моментом програми була зустріч з єпископатом країни, що відбувається в архиєпископській резиденції, звідки Святіший Отець від’їде до катедрального собору, де відбудеться зустріч з духовенством, чернецтвом та семінаристами, яка завершить насичений другий день Апостольських відвідин Уганди.

Джерело: 

радіо Ватикан

У БОГОПОСВЯЧЕНОМУ ЖИТТІ НЕМАЄ МІСЦЯ ДЛЯ ВЛАДИ ТА БАГАТСТВА - ПАПА ФРАНЦИСК ДО ДУХОВЕНСТВА Й БОГОПОСВЯЧЕНИХ ОСІБ КЕНІЇ

У БОГОПОСВЯЧЕНОМУ ЖИТТІ НЕМАЄ МІСЦЯ ДЛЯ ВЛАДИ ТА БАГАТСТВА - ПАПА ФРАНЦИСК ДО ДУХОВЕНСТВА Й БОГОПОСВЯЧЕНИХ ОСІБ КЕНІЇ

До богопосвяченого життя та священства не входиться інакшим, як тільки через Христа, це Він є брамою і Він нас вибирає. Якщо хто входить не через двері, а через вікно, не через Христа, не задля Христа, то йому треба порадити служити Богові в іншому місці. На цьому наголосив Папа Франциск під час зустрічі з духовенством, ченцями, черницями та семінаристами Кенії, що відбулась у четвер 26 листопада 2015 року в Найробі.

Вранці того дня Святіший Отець очолив урочисту Святу Месу, після якої у недалекому католицькому коледжі “St Mary’s School”  відбулась радісна зустріч з духовенством, чернецтвом і семінаристами Кенії. Вона була проведена на великому спортивному полі коледжу, зібравши понад 8000 богопосвячених осіб.

Згаданий коледж є власністю архидієцезії Найробі. Він був заснований ірландськими місіонерами із Згромадження Святого Духа, а тепер його провадять сестри-феліціянки.

Папа Франциск відмовився від заздалегідь приготованого слова та експромтом говорив рідною іспанською мовою, а його слова були наживо перекладені на англійську. Він поділився своїми роздумами про наслідування Христа, закликаючи до довіри до Бога, який покликав кожного і кожну в той день, коли на нас поглянув, тобто у день хрищення, кажучи: «Якщо хочеш, йди за Мною».

Святіший Отець підкреслив, що Церква не є якоюсь фірмою чи неурядовою організацією, але містерією погляду Ісуса, Який дивиться на кожного й запрошує: «Прийди».

Життя католицької Церкви в Кенії розгортається в майже 1000 парафій та понад 6000 інших душпастирських осередків. Духовну опіку вірним надають 2744 священики, яким допомагають 5500 черниць та майже 800 ченців. У Кенії трудиться понад 500 місіонерів-мирян, а у сфері євангелізації заанґажовані  майже 12000 катехитів-мирян. У Малих семінаріях навчається 4000 юнаків, а Вищих семінаріях – майже 1500 семінаристів.

Джерело: 

радіо Ватикан

Бог не запитає

Бог не запитає

1. Бог не запитає тебе, яким автомобілем їздив, але скільки людей ти підвіз…

2. Бог не запитає тебе, яку площу мав твій дім, а скільки подорожніх ти в ньому прийняв…

3. Бог не запитає тебе, як ти одягався, а запитає, скількох людей ти зодягнув…

4. Бог не запитає тебе скільки грошей ти заробляв, але яким способом…

5. Бог не запитає тебе яку посаду ти займав, але чи ти працював чесно і сумлінно...

6. Бог не запитає тебе, скільки ти мав приятелів, але для кого з них був приятелем ти…

7. Бог не запитає тебе, в якому оточенні ти жив, але як ти ставився до своїх сусідів…

8. Бог не запитає тебе, скільки разів ти говорив неправду, але запитає скільки разів ти збрехав.

9. Бог не запитає тебе, чому ти так довго зволікав з покаянням і виправленням. Він з любов'ю запровадить тебе до твого небесного житла.

Фатімська таємниця

Три фатімські таємниці

Статуя Фатімської Богородиці

Три таємни́ці Фа́тіми складаються з серії видінь та пророцтв дані Пресвятою Дівою Марією, трьом молодим португальським пастухам, Люсії Сантос, її двоюрідному брату Франциску Марто і її двоюрідній сестрі Гіацинті, починаючи з 13 травня 1917. Троє дітей стверджували, що бачили Діву Марію шість разів у період з травня по жовтень 1917 року. Ці події в наш час[Коли?] відомі як З'ява Фатімської Божої Матері.

Згідно з офіційним трактуванням, три таємниці пов'язані з пеклом, ​​першою світовою війною та Другою світовою війною, і замахом на вбивство Папи Івана Павла II.

13 липня 1917, близько полудня, як кажуть, Пані довірила дітям три секрети. Два з них були розкриті в 1941 році в документі, написаному Люсією, на прохання Жозе да Сильва, єпископом Лейрії, щоб допомогти з публікацією нового видання книги про Гіацинта.[1] Коли єпископ Лейрії в 1943 році попросив розкрити Третій секрет, Люсія вагалася деякий період, будучи «ще не впевненою, що Бог чітко уповноважив її діяти».[2] Однак, у жовтні 1943 року єпископ Лейрії наказав їй викласти його в письмовій формі.[3] Люсія записала таємницю і запечатала її в конверт, який не повинен був відкритий до 1960 року, коли «він виглядатиме чіткіше».[4] Зміст третього секрету був офіційно розкритий Папою Іваном Павлом II в 2000 році, хоча деякі стверджують, що це був не весь секрет, записаний Люсією, незважаючи на неодноразові заяви з Ватикану про зворотне.Зміст  [сховати]

1 Перший секрет

2 Другий секрет

3 Третій фатімський секрет

4 Папа Римський Іван Павло I

5 Посилання

Перший секрет

Першою частиною відкритої таємниці було бачення пекла.

Мати Божа просила: «Приносьте жертви за грішників і часто повторюйте, особливо тоді, коли ви приносите яку-небудь жертву: Господи Ісусу, я роблю це заради любові до Тебе, заради навернення грішників і для спокути гріхів, зроблених проти Непорочного Серця Діви Марії». При останніх словах Вона розкрила свої руки, як і в двох попередніх випадках. Сніп світла, що виходив від Неї, здавалося, простромив землю, і ми побачили океан вогню. Богоматір показала нам велике вогняне море, яке, здавалося, знаходилося під землею. Занурені в цей вогонь біси і душі, подібно прозорим, чорним або бронзовим язикам полум'я, що має людські контури, парили в цій пожежі. Начебто якась могутня сила підкидала їх високо усередині полум'я, і вони сипалися вниз, як іскри під час великої пожежі, серед жахаючих лементів і стогонів болю і розпачу, що змушували тремтіти від жаху. Біси відрізнялися від людей своїми дивовижними, огидними обрисами, що нагадували якихось зухвалий жах невідомих звірів, прозорих, як розпечене вугілля. Пастушки стали свідками пекельних мук, це тривало коротку мить, але, за словами св. Лусії, якби не обіцянка Небесної Матері забрати їх до неба, вони б повмирали з жаху[5][6][7].

[ред.]

Другий секрет

Друга частина була продовженням першої, про прагнення встановлення Богом культу Її Непорочного Серця, щоб врятувати грішників. Також було передбачено закінчення Першої світової війни і передбачено початок Другої світової війни під час правління Папи Пія XI в разі продовження зневаги людей до Бога. Наостанок прозвучало прохання присвятити Росію Непорочному Серцю Марії.

Ви бачили пекло, куди потрапляють душі бідних грішників. Щоб врятувати їх, Бог хоче встановити у світі культ Мого Непорочного Серця. Якщо люди виконають сказане мною, багато душ будуть врятовані і наступить мир. Війна незабаром закінчиться, але якщо люди не припинять ображати Бога, то під час понтифікату Папи Пія XI почнеться інша війна, набагато гірша. Коли побачите ніч, осяяну незвичайним світлом, знайте, що це великий Божий знак того, що Він готовий покарати світ за його злочини за допомогою війни, голоду, гонінь проти Церкви і Святішого Отця. Щоб перешкодити цьому, Я прошу про присвячення Росії моєму Непорочному Серцю і про Святе Причастя, як відшкодування за гріхи (за відпущення гріхів), в першу суботу місяця. Якщо Мої прохання будуть почуті, Росія навернеться і наступить мир. Якщо ж ні, то безбожна пропаганда поширить свої омани по всьому світу, сіючи в ньому війни і гоніння проти Церкви. Праведники стануть мучениками (добрі люди будуть страчені), Святіший Отець багато страждатиме, деякі народи буде знищено (багато народів будуть знищені). Але наприкінці, врешті-решт, Моє Непорочне Серце восторжествує. Святіший Отець присвятить Росію мені, вона навернеться, і через якийсь час у світі запанує спокій[8][9][10][11].

Анексія Німеччиною Австрії, Судетів, Чехословаччини і Моравії в період понтифікату Пія XI стала прологом до 2-й світової війни, що формально почалася 1 вересня 1939 р. нападом на Польщу, у період понтифікату Пія XII. Незвичайне північне сяйво і справді спостерігалося у багатьох країнах Європи і ряді регіонів Північної Америки в ніч з 24 на 25 січня 1938, що підтверджує передбачення в другій таємниці. Дехто нарікав, що друге пророцтво не було розкрито до серпня 1941 року, коли Друга світова війна вже почалася.[12]

В одкровенні Стефано Гоббі 13 травня 1990 Матір Божа нагадала: «- Росія не була присвячена Мені Папою спільно з усіма єпископами, і тому не отримала благодаті навернення і поширила свої помилки по всій землі, викликаючи війни, насильства, криваві революції, переслідування Церкви …»

[ред.]

Третій фатімський секрет

Третя частина секрету була записана «за наказом Його Високоповажності Єпископа Лейрії і Пресвятої Діви Марії» 3 січня 1944 року. [8] У 1943 році Люсія захворіла на грип та плеврит, від якого померли її двоюрідна сестра та двоюрідний брат. Протягом декількох місяців вона була впевнена, що помре. Єпископ Сільва, відвідавши її 15 вересня 1943, коли вона була прикута до ліжка, спочатку запропонував їй записати третю таємницю, щоб упевнитися, що вона збережеться в разі її смерті. Однак Люсія не наважувалась зробити це. Вона була під суворим послухом через її обітниці ордену кармелітів, але коли вона отримала таємницю, то почула наказ від Марії не розкривати її. Оскільки від кармелітів послух вимагає, щоб накази начальства вважалися такими, що надходять безпосередньо від Бога, вона була в скрутному становищі, бо не могла вирішити, чиїх наказів послухати. Нарешті, в середині жовтня, єпископ Сілва надіслав їй листа, що містив пряму вказівку записати секрет, і Люсія послухалася. У червні 1944 року запечатаний конверт з третьою таємницею був доставлений Сільві, де він залишався до 1957 року, коли він, нарешті, доставлений в Рим [9].

Про це заявив кардинал Содано 13 травня 2000 року, через 83 років після першого одкровення Пані дітям в Кова да Ірія, що третя таємниця буде нарешті розкрита. У своїй заяві кардинал Содано мав на увазі, що таємниця була про переслідування християн в 20 столітті, яке завершилося невдалим замахом на Папу Іоанна Павла II 13 травня 1981 року. [10]

Текст третьої таємниці був опублікований 26 червня 2000 року:

J.M.J. (В ім'я Ісуса Христа, Діви Марії і Обручника Йосипа.)

 Третя частина таємниці, даної в Кова да Ірія-Фатіма, 13 травня 1917 року.

 Я пишу в послуху тобі, мій Боже, хто командує, щоб я зробила це через його превосходительство єпископа Лейрії, так і через Пресвяту Богородицю і мене.

 Після двох частин, які я вже пояснила, ліворуч від Божої Матері і трохи вище ми побачили Ангела з вогненним мечем в лівій руці. Палаючи, меч вивергав язики полум'я, які могли б спалити всю Землю, але вони гасли, торкаючись прекрасного сяйва, яке Божа Матір випромінювала назустріч їм зі своєї правої руки. Вказуючи на землю правою рукою, Ангел сказав гучним голосом: "Покайтеся, покайтеся, покайтеся!" Ми побачили в нескінченно яскравому світлі, чим є Бог — щось подібне до того, як зображення людей з'являються в дзеркалі, коли вони проходять перед ним; єпископа, одягненого в біле, — нам здалося, що це був Святіший Отець. Там були й інші єпископи, священики, вірні — чоловіки і жінки. Вони піднімалися на гору, на вершині якої був великий Хрест з необтесаних стовбурів коркового дерева. Перш ніж потрапити туди, Святіший Отець пройшов через велике напівзруйноване місто. Він ішов, зупиняючись, страждаючи від болю і горя і молячись за душі тих, чиї тіла він зустрічав на своєму шляху. Досягнувши вершини гори, на колінах біля підніжжя Хреста Папа був убитий групою солдатів, які влучали в нього кулями і стрілами. Таким же чином там померли один за одним інші єпископи, священики та віруючі — чоловіки і жінки, миряни різних чинів і станів. З обох сторін Хреста стояли двоє Ангелів, кожен із кришталевою чашею в руці, в яку вони збирали кров мучеників, окропляючи нею душі, які прокладали свій шлях до Бога. Вт-3-1-1944

[8] [11]

Поряд з текстом таємниці, тодішній кардинал Йозеф Ратцингер (згодом Папа Бенедикт XVI) опублікував богословські коментарі, [8] [12], в яких говориться, що:

Уважне прочитання тексту так званого третього секрету Фатіми … ймовірно, розчарує чи здивує після всіх спекуляцій навколо неї. Жодна велика таємниця не розкривається, так само як і не відкривається майбутнє.

Після пояснення відмінностей між публічними і приватними одкровеннями, він застерігає людей, щоб вони не бачили в повідомленні визначену майбутню подію:

Мета видіння не показувати фільм про безповоротно фіксоване майбутнє. Його сенс якраз протилежний: воно покликане мобілізувати сили змін у правильному напрямку. Тому ми повинні повністю не враховувати фаталістичні пояснення «таємниці», такі як, наприклад, стверджують, що потенційний вбивця 13 травня 1981 р. був лише знаряддям божественного плану, керованого Провидінням і тому не міг діяти вільно, або інші подібні ідеї у зверненні. Швидше за все, видіння говорить про небезпеки і про шляхи порятунку від них.

Потім він переходить до обговорення про символічної природи зображення, зазначивши, що:

Заключна частина «секрету» використовує зображення, які Люсія, можливо, бачила в молитовних книгах і які черпають своє натхнення з давніх інтуїцій віри.

Що ж до змісту повідомлення:

Що залишилося вже очевидне, коли ми почали наші роздуми з тексту «секрету»: заклик до молитви, як шлях «порятунку душі» і, аналогічно, заклик до покаяння та навернення.

Папа Римський Іван Павло I

Католицька група Контрреформації, заснована богословом абатом Жоржом де Нант, вважає, що оголошений текст є повним варіантом третьої таємниці, але стосується Папи Івана Павла I, а не Івана Павла II, зазначивши, що останній, зрештою, не помер, коли на нього напали, у той час як єпископ із третього секрету помер.[13] Іван Павло I зустрів Люсію Сантос, коли він був патріархом Венеції, і був глибоко зворушений почутим. У листі до колегії після свого обрання, він присягнувся виконати Присвячення Росії, про яке Люсію попросила Діва Марія.[14]