Три фатімські таємниці
Статуя Фатімської
Богородиці
Три таємни́ці Фа́тіми складаються з серії видінь та пророцтв
дані Пресвятою Дівою Марією, трьом молодим португальським пастухам, Люсії
Сантос, її двоюрідному брату Франциску Марто і її двоюрідній сестрі Гіацинті,
починаючи з 13 травня 1917. Троє дітей стверджували, що бачили Діву Марію шість
разів у період з травня по жовтень 1917 року. Ці події в наш час[Коли?] відомі
як З'ява Фатімської Божої Матері.
Згідно з офіційним трактуванням, три таємниці пов'язані з
пеклом, першою світовою війною та Другою світовою війною, і замахом на
вбивство Папи Івана Павла II.
13 липня 1917, близько полудня, як кажуть, Пані довірила
дітям три секрети. Два з них були розкриті в 1941 році в документі, написаному
Люсією, на прохання Жозе да Сильва, єпископом Лейрії, щоб допомогти з
публікацією нового видання книги про Гіацинта.[1] Коли єпископ Лейрії в 1943
році попросив розкрити Третій секрет, Люсія вагалася деякий період, будучи «ще
не впевненою, що Бог чітко уповноважив її діяти».[2] Однак, у жовтні 1943 року
єпископ Лейрії наказав їй викласти його в письмовій формі.[3] Люсія записала
таємницю і запечатала її в конверт, який не повинен був відкритий до 1960 року,
коли «він виглядатиме чіткіше».[4] Зміст третього секрету був офіційно
розкритий Папою Іваном Павлом II в 2000 році, хоча деякі стверджують, що це був
не весь секрет, записаний Люсією, незважаючи на неодноразові заяви з Ватикану
про зворотне.Зміст [сховати]
1 Перший секрет
2 Другий секрет
3 Третій фатімський секрет
4 Папа Римський Іван Павло I
5 Посилання
Перший секрет
Першою частиною відкритої таємниці було бачення пекла.
Мати Божа просила: «Приносьте жертви за грішників і часто
повторюйте, особливо тоді, коли ви приносите яку-небудь жертву: Господи Ісусу,
я роблю це заради любові до Тебе, заради навернення грішників і для спокути
гріхів, зроблених проти Непорочного Серця Діви Марії». При останніх словах Вона
розкрила свої руки, як і в двох попередніх випадках. Сніп світла, що виходив
від Неї, здавалося, простромив землю, і ми побачили океан вогню. Богоматір
показала нам велике вогняне море, яке, здавалося, знаходилося під землею.
Занурені в цей вогонь біси і душі, подібно прозорим, чорним або бронзовим
язикам полум'я, що має людські контури, парили в цій пожежі. Начебто якась
могутня сила підкидала їх високо усередині полум'я, і вони сипалися вниз, як
іскри під час великої пожежі, серед жахаючих лементів і стогонів болю і
розпачу, що змушували тремтіти від жаху. Біси відрізнялися від людей своїми
дивовижними, огидними обрисами, що нагадували якихось зухвалий жах невідомих
звірів, прозорих, як розпечене вугілля. Пастушки стали свідками пекельних мук,
це тривало коротку мить, але, за словами св. Лусії, якби не обіцянка Небесної
Матері забрати їх до неба, вони б повмирали з жаху[5][6][7].
[ред.]
Другий секрет
Друга частина була продовженням першої, про прагнення
встановлення Богом культу Її Непорочного Серця, щоб врятувати грішників. Також
було передбачено закінчення Першої світової війни і передбачено початок Другої
світової війни під час правління Папи Пія XI в разі продовження зневаги людей
до Бога. Наостанок прозвучало прохання присвятити Росію Непорочному Серцю
Марії.
Ви бачили пекло, куди потрапляють душі бідних грішників. Щоб
врятувати їх, Бог хоче встановити у світі культ Мого Непорочного Серця. Якщо
люди виконають сказане мною, багато душ будуть врятовані і наступить мир. Війна
незабаром закінчиться, але якщо люди не припинять ображати Бога, то під час
понтифікату Папи Пія XI почнеться інша війна, набагато гірша. Коли побачите
ніч, осяяну незвичайним світлом, знайте, що це великий Божий знак того, що Він
готовий покарати світ за його злочини за допомогою війни, голоду, гонінь проти
Церкви і Святішого Отця. Щоб перешкодити цьому, Я прошу про присвячення Росії
моєму Непорочному Серцю і про Святе Причастя, як відшкодування за гріхи (за
відпущення гріхів), в першу суботу місяця. Якщо Мої прохання будуть почуті,
Росія навернеться і наступить мир. Якщо ж ні, то безбожна пропаганда поширить
свої омани по всьому світу, сіючи в ньому війни і гоніння проти Церкви.
Праведники стануть мучениками (добрі люди будуть страчені), Святіший Отець
багато страждатиме, деякі народи буде знищено (багато народів будуть знищені).
Але наприкінці, врешті-решт, Моє Непорочне Серце восторжествує. Святіший Отець
присвятить Росію мені, вона навернеться, і через якийсь час у світі запанує
спокій[8][9][10][11].
Анексія Німеччиною Австрії, Судетів, Чехословаччини і
Моравії в період понтифікату Пія XI стала прологом до 2-й світової війни, що
формально почалася 1 вересня 1939 р. нападом на Польщу, у період понтифікату
Пія XII. Незвичайне північне сяйво і справді спостерігалося у багатьох країнах
Європи і ряді регіонів Північної Америки в ніч з 24 на 25 січня 1938, що
підтверджує передбачення в другій таємниці. Дехто нарікав, що друге пророцтво
не було розкрито до серпня 1941 року, коли Друга світова війна вже
почалася.[12]
В одкровенні Стефано Гоббі 13 травня 1990 Матір Божа
нагадала: «- Росія не була присвячена Мені Папою спільно з усіма єпископами, і
тому не отримала благодаті навернення і поширила свої помилки по всій землі,
викликаючи війни, насильства, криваві революції, переслідування Церкви …»
[ред.]
Третій фатімський секрет
Третя частина секрету була записана «за наказом Його
Високоповажності Єпископа Лейрії і Пресвятої Діви Марії» 3 січня 1944 року. [8]
У 1943 році Люсія захворіла на грип та плеврит, від якого померли її двоюрідна
сестра та двоюрідний брат. Протягом декількох місяців вона була впевнена, що
помре. Єпископ Сільва, відвідавши її 15 вересня 1943, коли вона була прикута до
ліжка, спочатку запропонував їй записати третю таємницю, щоб упевнитися, що
вона збережеться в разі її смерті. Однак Люсія не наважувалась зробити це. Вона
була під суворим послухом через її обітниці ордену кармелітів, але коли вона
отримала таємницю, то почула наказ від Марії не розкривати її. Оскільки від
кармелітів послух вимагає, щоб накази начальства вважалися такими, що надходять
безпосередньо від Бога, вона була в скрутному становищі, бо не могла вирішити,
чиїх наказів послухати. Нарешті, в середині жовтня, єпископ Сілва надіслав їй
листа, що містив пряму вказівку записати секрет, і Люсія послухалася. У червні 1944
року запечатаний конверт з третьою таємницею був доставлений Сільві, де він
залишався до 1957 року, коли він, нарешті, доставлений в Рим [9].
Про це заявив кардинал Содано 13 травня 2000 року, через 83
років після першого одкровення Пані дітям в Кова да Ірія, що третя таємниця
буде нарешті розкрита. У своїй заяві кардинал Содано мав на увазі, що таємниця
була про переслідування християн в 20 столітті, яке завершилося невдалим
замахом на Папу Іоанна Павла II 13 травня 1981 року. [10]
Текст третьої таємниці був опублікований 26 червня 2000
року:
J.M.J. (В ім'я Ісуса Христа, Діви Марії і Обручника Йосипа.)
Третя частина
таємниці, даної в Кова да Ірія-Фатіма, 13 травня 1917 року.
Я пишу в послуху
тобі, мій Боже, хто командує, щоб я зробила це через його превосходительство
єпископа Лейрії, так і через Пресвяту Богородицю і мене.
Після двох частин,
які я вже пояснила, ліворуч від Божої Матері і трохи вище ми побачили Ангела з
вогненним мечем в лівій руці. Палаючи, меч вивергав язики полум'я, які могли б
спалити всю Землю, але вони гасли, торкаючись прекрасного сяйва, яке Божа Матір
випромінювала назустріч їм зі своєї правої руки. Вказуючи на землю правою
рукою, Ангел сказав гучним голосом: "Покайтеся, покайтеся,
покайтеся!" Ми побачили в нескінченно яскравому світлі, чим є Бог — щось
подібне до того, як зображення людей з'являються в дзеркалі, коли вони
проходять перед ним; єпископа, одягненого в біле, — нам здалося, що це був
Святіший Отець. Там були й інші єпископи, священики, вірні — чоловіки і жінки. Вони
піднімалися на гору, на вершині якої був великий Хрест з необтесаних стовбурів
коркового дерева. Перш ніж потрапити туди, Святіший Отець пройшов через велике
напівзруйноване місто. Він ішов, зупиняючись, страждаючи від болю і горя і
молячись за душі тих, чиї тіла він зустрічав на своєму шляху. Досягнувши
вершини гори, на колінах біля підніжжя Хреста Папа був убитий групою солдатів,
які влучали в нього кулями і стрілами. Таким же чином там померли один за одним
інші єпископи, священики та віруючі — чоловіки і жінки, миряни різних чинів і
станів. З обох сторін Хреста стояли двоє Ангелів, кожен із кришталевою чашею в
руці, в яку вони збирали кров мучеників, окропляючи нею душі, які прокладали
свій шлях до Бога. Вт-3-1-1944
[8] [11]
Поряд з текстом таємниці, тодішній кардинал Йозеф Ратцингер
(згодом Папа Бенедикт XVI) опублікував богословські коментарі, [8] [12], в яких
говориться, що:
Уважне прочитання тексту так званого третього секрету Фатіми
… ймовірно, розчарує чи здивує після всіх спекуляцій навколо неї. Жодна велика
таємниця не розкривається, так само як і не відкривається майбутнє.
Після пояснення відмінностей між публічними і приватними
одкровеннями, він застерігає людей, щоб вони не бачили в повідомленні визначену
майбутню подію:
Мета видіння не показувати фільм про безповоротно фіксоване
майбутнє. Його сенс якраз протилежний: воно покликане мобілізувати сили змін у
правильному напрямку. Тому ми повинні повністю не враховувати фаталістичні
пояснення «таємниці», такі як, наприклад, стверджують, що потенційний вбивця 13
травня 1981 р. був лише знаряддям божественного плану, керованого Провидінням і
тому не міг діяти вільно, або інші подібні ідеї у зверненні. Швидше за все,
видіння говорить про небезпеки і про шляхи порятунку від них.
Потім він переходить до обговорення про символічної природи
зображення, зазначивши, що:
Заключна частина «секрету» використовує зображення, які
Люсія, можливо, бачила в молитовних книгах і які черпають своє натхнення з
давніх інтуїцій віри.
Що ж до змісту повідомлення:
Що залишилося вже очевидне, коли ми почали наші роздуми з
тексту «секрету»: заклик до молитви, як шлях «порятунку душі» і, аналогічно,
заклик до покаяння та навернення.
Папа Римський Іван Павло I
Католицька група Контрреформації, заснована богословом
абатом Жоржом де Нант, вважає, що оголошений текст є повним варіантом третьої
таємниці, але стосується Папи Івана Павла I, а не Івана Павла II, зазначивши,
що останній, зрештою, не помер, коли на нього напали, у той час як єпископ із
третього секрету помер.[13] Іван Павло I зустрів Люсію Сантос, коли він був
патріархом Венеції, і був глибоко зворушений почутим. У листі до колегії після
свого обрання, він присягнувся виконати Присвячення Росії, про яке Люсію
попросила Діва Марія.[14]
