Один селянин, після торговиці, зайшов до ресторану, який полюбляла
місцева публіка. У ресторані було повно людей. Селянин знайшов собі місце за
столом, де вже сиділи кілька людей, і замовив у кельнера якусь страву. Коли той
приніс замовлення, селянин склав долоні і помолився. Його сусіди за столом
спостерігали за ним з цікавістю, що була змішана з доброю долею іронії. Один із
молодиків запитав:
— Вдома ви так само поводитеся? Справді, всі молитеся?
Селянин, спокійно споживаючи їжу, відповів:
— Та ні, у нас є й такі, що не моляться. Молодик зухвало засміявся:
— Ах, так? Ну і хто не молиться?
— Ну, мої корови, мій осел, мої свині...
— Вдома ви так само поводитеся? Справді, всі молитеся?
Селянин, спокійно споживаючи їжу, відповів:
— Та ні, у нас є й такі, що не моляться. Молодик зухвало засміявся:
— Ах, так? Ну і хто не молиться?
— Ну, мої корови, мій осел, мої свині...